Номер части:
Журнал

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СИНДРОМУ В УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ З ТРАВМОЮ ОЧЕЙ ТА ЧАСТКОВОЮ ВТРАТОЮ ЗОРУ (4-8)



Науки и перечень статей вошедших в журнал:
Авторы: Adbyrahimov R.A.
DOI:


Медицинские науки

УДК 616.895:613.67:616-05::617.7-001.4

Rostislav Abdryakhymov, MD, PhD

The Kiev clinical hospital № 2 on a railway transportation

CLINICAL MANIFESTATIONS OF POST-TRAUMATIC SYNDROME IN PARTICIPANTS OF MARTIAL ACTIONS WITH EYE INJURY AND PARTIAL VISION LOSS

Р. А. Адбряхімов, к.мед.н.

лікар-офтальмолог Київської клінічної лікарні № 2 на залізничному транспорті

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СИНДРОМУ В УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ З ТРАВМОЮ ОЧЕЙ ТА ЧАСТКОВОЮ ВТРАТОЮ ЗОРУ

Summary. Injuries to the organ of vision in frequency are quite often found in the structure of modern combat trauma. Acquired as an adult, the loss of vision as a result of the domestic nature of the injury entails the destruction of the victim’s usual life stereotype. In the case of partial loss of vision of the traumatic genesis due to injury in battle, the victim has the influence of powerful stress factors that affect the victim’s mental health. These are the phenomena of mental maladjustment of developing to participate in hostilities and directly participate in them, as a powerful stress factor. In the study, these are clinical manifestations of post-traumatic syndrome, which by their expressiveness and spectrum did not correspond to the diagnosis of post-traumatic disorder, which made it impossible to form such a clinical diagnosis. The interaction of these main factors, their interaction, form a complex of mental manifestations of somatic trauma. Therefore, there is a need to develop specialized, highly targeted approaches to the medical and psychological rehabilitation of combatants with partial loss of vision of a traumatic genesis against the background of clinical manifestations of post-traumatic syndrome with a given cohort.

Purpose of the study. The purpose of this work was to study the phenomenology of psychological manifestations in combatants with eye injuries and partial loss of vision against the background of clinical manifestations of post-traumatic syndrome, to further determine the targets for medical and psychological measures for their rehabilitation.

Materials and research methods. With informed consent, 100 combatants were examined. Of these, 54 — with an eye injury and partial loss of vision on the background of clinical manifestations of post-traumatic syndrome; 46 — with clinical manifestations of post-traumatic syndrome. For comparison, 59 men with partial loss of vision as a result of domestic trauma were included.

The results of the study and their discussion. In combatants with combat eye trauma and partial loss of the zone against the background of clinical manifestations of post-traumatic syndrome, symptoms of clinical manifestations of post-traumatic syndrome are dominant. The clinical symptoms of victims with a combat eye injury against the background of clinical manifestations of post-traumatic syndrome reflect the structure of the manifestations of post-traumatic syndrome and demonstrate the direction of formation of neurotic symptoms against their background. The relevance of clinical symptoms in the subjects under study in their relevance significantly predominates over that which develops in a household eye injury.

Key words: post-traumatic syndrome, neurotic symptoms, stress, eye injury, fighting.

Анотація. Травми органа зору досить часто зустрічаються в структурі сучасної бойової травми. Набута в дорослому віці втрата зору внаслідок небойового характеру травми, тягне за собою руйнацію звичного життєвого стереотипу постраждалого. У випадку часткової втрати зору травматичної ґенези внаслідок поранення в бою, на постраждалого має місце вплив потужних стресогенних чинників, які накладають відбиток на стан психічного здоров’я потерпілого. Це явища психічної дезадаптації, що розвиваються на участь у бойових діях та безпосередня участь у них, як потужний стресовий фактор. У дослідженні це клінічні прояви посттравматичного синдрому, які за своєю виразністю та спектром не відповідали діагнозу посттравматичного розладу, що не надавало можливість сформувати такий клінічний діагноз. Взаємодія цих основних факторів, їх взаємовплив, формують комплекс психічних проявів соматичної травми. Тому існує потреба в розробці спеціалізованих високотаргетних підходів до медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій з частковою втратою зору травматичної ґенези на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому, бо нехтування будь-яким із зазначених чинників призводить до неефективності реабілітаційної роботи з даним контингентом.

Метою даної роботи було вивчення феноменології психологічних проявів у учасників бойових дій з травмою очей та частковою втратою зору на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому, для визначення в подальшому мішеней для медико-психологічних заходів їх реабілітації.

Матеріали та методи дослідження. За умови інформованої згоди було обстежено 100 учасників бойових дій. З них 54 – з травмою очей та частковою втратою зору на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому; 46 – з клінічними проявами посттравматичного синдрому. Задля порівняння було включено 59 чоловіків з частковою втратою зору внаслідок побутової травми.

Результати дослідження та їх обговорення. В учасників бойових дій з бойовою травмою очей та частковою втратою зону на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому домінуючими виступають симптоми клінічних проявів посттравматичного синдрому. Клінічна симптоматика постраждалих з бойовою травмою очей на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому відображає структуру проявів посттравматичного синдрому та демонструє напрямок формування на їх тлі невротичної симптоматики. Значимість клінічної симптоматики у досліджуваних за своєю актуальністю значно переважає над такою, яка розвивається при побутовій травмі очей.

Ключові слова: посттравматичний синдром, невротична симптоматика, стрес, травма ока, бойові дії.

Вступ. Травми органа зору досить часто зустрічаються в структурі сучасної бойової травми. Відповідно різним дослідженням вони займають друге місце за частотою. За даними армії США під час Іракської кампанії травми ока становили близько 6% від усіх бойових ушкоджень, а у в’єтнамській війні біля 50% постраждалих згодом втрачали зір [1]. За даними клініки офтальмології Національного військово-медичного клінічного центру станом на 2017 рік у структурі офтальмологічних ушкоджень 52% – осколкові та інші механічні пошкодження, що не супроводжувалися масивною черепно-мозковою травмою внаслідок мінно-вибухового враження [2].

Набута в дорослому віці втрата зору внаслідок небойового характеру травми, тягне за собою руйнацію звичного життєвого стереотипу постраждалого. Це потребує від них засвоєння та набуття нових соціальних ролей, пристосування до життя із обмеженнями. Ці зміни впливають майже на всі сфери індивіда, його особистість, взаємодію з сім’єю і суспільством [3; 4].

У випадку часткової втрати зору травматичної ґенези внаслідок поранення в бою, на постраждалого має місце вплив потужних стресогенних чинників, які накладають відбиток на стан психічного здоров’я потерпілого. Перш за все, це явища психічної дезадаптації, що розвиваються через зміну цивільного способу життя на військовий та участь у бойових діях. Звичайно, безпосередня участь у бойових діях – потужний стресовий фактор, з яким пов’язаний розвиток психологічного або навіть психопатологічного реагування на стрес. У нашому дослідженні це клінічні прояви посттравматичного синдрому, які за своєю виразністю та спектром не відповідали діагнозу посттравматичного розладу, що не надавало можливість сформувати такий клінічний діагноз. Крім того, травма очей з частковою втратою зору є стресовим чинником, яке само по собі та своїми наслідками є важким чинником, що руйнує спосіб життя постраждалого. Взаємодія цих основних факторів, їх взаємовплив, формують комплекс психічних проявів соматичної травми.

Зважуючи на те, що витоки та наслідки кожного з проявів є різними, важливість вивчення їх взаємодії не викликає сумнівів. Тому існує нагальна потреба в розробці спеціалізованих високотаргетних підходів до медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій з частковою втратою зору травматичної ґенези на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому, бо нехтування будь-яким із зазначених чинників призводить до неефективності реабілітаційної роботи з даним контингентом.

Метою даної роботи було вивчення феноменології психологічних проявів у учасників бойових дій з травмою очей та частковою втратою зору на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому, для визначення в подальшому мішеней для медико-психологічних заходів їх реабілітації.

Матеріали та методи дослідження. За умови інформованої згоди з дотриманням принципів біоетики і деонтології протягом 2014–2018 рр. було обстежено 100 учасників бойових дій (УБД). З них 54 – УБД з травмою очей та частковою втратою зору на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому; 46 – УБД з клінічними проявами посттравматичного синдрому (КППТС). Вік обстежених складав 20–53 рр. Задля порівняння в дослідження було включено 59 чоловіків з частковою втратою зору (ЧВЗ) внаслідок побутової травми, які склали групу порівняння (ГП). Таким чином, всього в дослідженні взяли участь 159 осіб. В дослідженні не приймали участі кандидати з наявністю клінічно креслених та встановлених офіційно (в лікувальних закладах) діагнозів травм головного мозку, які могли передувати або супроводжувати травму очей. Крім того, не приймали участі особи, які мали офіційно встановлені психічні захворювання, включаючи алкоголізм, нарко- та токсикоманії.

Усім респондентам було здійснено скринінгове обстеження психічного стану з використанням клінічної діагностичної шкали CAPS (Clinical-administered PTSD Scale) [5], опитувальника визначення рівня невротизації та психопатизації (РНП) [6] та проведено консультацію психіатра.

На основі отриманих даних у 100 обстежених було діагностовано виражені клінічні прояви посттравматичного синдрому, з них 54 особи були УБДЧВЗ, а 46 – просто брали участь у бойових діях. Встановлені клінічні прояви посттравматичного розладу за своєю повнотою були близькі, але повністю не відповідали діагностичним критеріям клінічно окресленого ПТСР, тому їх було охарактеризовано як «прояви посттравматичного синдрому». У тих, хто отримав побутову травму, клінічно окреслених ознак психопатології психіатром не було встановлено. Дослідження психічного стану проводилось на 6–7 місяці після оперативного втручання в осіб з травматичним ураженням очей і після завершення участі у бойових діях та демобілізації у комбатантів.

Дані результати були покладені в основу при формуванні груп дослідження. Отже, було сформовано 3 групи: основна група (ОГ) – 54 учасників з травмою очей з частковою втратою зору внаслідок участі у бойових діях з клінічними проявами посттравматичного синдрому; група порівняння 1 (ГП1) – 46 учасники бойових дій з клінічними проявами посттравматичного синдрому; група порівняння 2 (ГП2) – 59 чоловіків з частковою втратою зору внаслідок побутової травми.

Критеріями виключення кандидатів з груп дослідження були: наявність клінічно креслених та встановлених офіційно (в лікувальних закладах) діагнозів травм головного мозку, які могли передувати, або супроводжувати травму очей. Крім того, в дослідженні не приймали участі кандидати, що мали офіційно встановлені психічні захворювання, включаючи алкоголізм, нарко- та токсикоманії.

Розподіл обстежених на групи дослідження представлено у табл. 1.

Таблиця 1

Розподіл обстежених на групи дослідження

Діагноз Травма очей з частковою втратою зору учасників бойових дій з клінічними проявами посттравматичного синдрому Учасники бойових дій з клінічними проявами посттравматичного синдрому Травма очей з частковою втратою зору (побутового характеру)
група ОГ ГП1 ГП2
кількість 54 46 59

Крім клініко-діагностичного дослідження, учасники проходили психодіагностичне обстеження. Для цього були застосовані тести: «Клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних станів (К.К.Яхин, Д.М.Менделевич), «Гісенський опитувальник психосоматичних скарг» [6]. При опитуванні учасників дослідження та їх родичів було проведено виявлення скарг та турбуючих особливостей їх поведінки. Паралельно проводилась оцінка інтенсивності скарг або актуальності поведінки за 6-и бальною шкалою: 0 — відсутність симптому; 1 — виявляється при детальному розпитуванні; 2 — слабко турбує; 3 — приносить помірне занепокоєння; 4 — дуже турбує; 5 — украй інтенсивно турбує хворого. Результати дослідження оброблялись методами статистичного аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення. Виявлена при клініко-діагностичному дослідженні симптоматика для аналізу була розподілена в групах за приналежністю до відповідної області психічної сфери (табл. 2). При порівнянні виявлених симптомів у всіх областях їх кількість у учасників ОГ та ГП1 достовірно та значно перевищувала таку учасників ГП2. Це свідчить, що встановлені прояви перш за все мали відношення до клінічних проявів посттравматичного синдрому. А тенденція до їх підвищення пов’язана з психологічним реагуванням особистості постраждалих на травму очей. Їх взаємодія як проявів реагування на травму приводило до посилення симптоматики посттравматичних проявів. Слід зазначити, що за своїм спектром вони відповідали провідним комплексам проявів посттравматичного синдрому. Вони несли у собі особливості клінічної картини кожного постраждалого з його особливостями формування синдрому. Відображали його витоки, особливості формування та ведучі порушення. Це проявилось характерною та стійкою тенденцією до більш високого рівня симптоматики у вигляді емоційних, поведінкових, диссомнічних проявів та девіантних висловлювань учасників ОГ.

Серед емоційних проявів переважали симптоми тривоги та її похідних у вигляді дисфорії, гніву. Поведінкові зводились до підвищеної конфліктності, агресивності, конфронтції з близькими та друзями, при контакті з суспільними службами в різних сферах. Слід зазначити, що особистість вважала вказані прояви негативними та пов’язаними з участю у бойових діях. Вони розцінювались як хвороблива та нав’язлива реакція і поведінка на ті виклики і проблеми, з якими особистість стикалась в процесі участі в бойових діях. Завжди були причини такої поведінки, що пов’язувались з наявністю бойової травми. Мнестичні, диссомнічні та когнітивні прояви у учасників ОГ та ГП1 були більш виражені в порівняння з ГП2. Диссомнічні прояви пов’язувались з тривожними сновидіннями. Елементи аддиктивної поведінки розцінювались обстежуваними як спосіб зняття психічної напруги та захисту від тих негараздів та конфліктів, з якими стикнулась особистість. Девіантна поведінка як правило, була присутня у вигляді допущень, погроз, намірів та фантазій у відповідь на негативні явища, способу вирішення конфліктних ситуацій та по відношенню до джерел фруструючих обставин.

Таблиця 2

Структура та кількість симптоматики.

Тип

проявів

Групи
ОГ ГП1 ГП2
Емоційні 8,23 ±0,42 р*** 7,53 ±0,41 р*** 2,26 ±0,27
Когнітивні 5,75 ±0,36 р*** 5,74 ±0,31 р*** 1,23 ±0,24
Поведінкові 8,47 ±0,40 р*** 6,83 ±0,41 р*** 1,80 ±0,17
Мнестичні 5,86 ±0,38 р*** 5,03 ±0,30 р*** 0,93 ±0,27
Диссомнічні 4,73 ±0,32 р*** 4,61 ±0,35 р*** 0,91 ±0,32
Аддиктивні 3,71 ±0,35 р*** 3,42 ±0,31 р*** 0,71 ±0,28
Девіантні 2,82 ±0,37 р*** 4,83 ±0,31 р*** 0,52 ±0,24
Соматичні (вегетативні) 7,84 ±0,32 р*** 6,71 ±0,362 р*** 2,41 ±0,23

Достовірність: р – по відношенню до групи ГП2; р1 – між ОГ і ГП1. Ступінь вірогідності: * <0,05, ** <0,01, *** <0,001.

Аддиктивна поведінка була достовірно вища і асоціювалась з полегшенням як тривожного стану, так і конфліктних ситуацій в різних сферах життя, соціальними негараздами, конфліктом між сподіваннями та реальністю. Соматично спрямовані скарги також достовірно більш виражені в ОГ та ГП1. Вони фіксувались у вигляді вегетативних проявів та елементів психосоматичних розладів, що у ОГ та ГП1 достовірно більш виражені, ніж у ГП2.Звичайно ж показники всіх типів проявів у учасників АТО були достовірно вищі, ніж у ГП2.

Важливим показником для характеристики постраждалих є суб’єктивно оцінювана, інтенсивність симптоматики або ступінь актуальності поведінки (табл. 3). В порівнянні з контролем в обох групах з наявністю клінічних проявів посттравматичного синдрому значимість проявів оцінювалась достовірно вище.

Таблиця 3

Інтенсивність (значимість) симптоматики (M ±m)

Тип

проявів

Групи
ОГ ГП1 ГП2
Емоційні 33,06 ±0,38 р*** 35,13 ±0,47 р*** р1*** 18,56 ±0,44
Когнітивні 18,46 ±0,42 р*** 12,53 ±0,37 р1*** р1*** 21,11 ±0,32
Поведінкові 15,38 ±0,37 р*** 11,06 ±0,38 р*** р1*** 18,53 ±0,31
Мнестичні 18,02 ±0,39 р*** 18,75 ±0,37 р*** 11,23 ±0,32
Диссомнічні 16,35 ±0,38 р*** 18,62 ±0,33 р*** р1*** 7,34 ±0,31
Аддиктивні 9,63 ±0,37 р*** 7,73 ±0,41 р*** р1*** 2,23 ±0,36
Девіантні 6,13 ±0,29 р*** 5,02 ±0,35 р*** 1,25 ±0,23
Соматичні (вегетативні) 32,64 ±0,39* р*** 30,68 ±0,34 р*** р1** 8,31 ±0,36

Достовірність: р – по відношенню до групи ГП2; р1 – між ОГ і ГП1. Ступінь вірогідності: * <0,05, ** <0,01, *** <0,001.

В порівнянні учасників ОГ і ГП1виявлені достовірні відмінності – більш високе значення для особистості емоційних, мнестичних, диссомнічних, аддиктивних та вегетативних порушень, ніж в ГП2. Слід відмітити, що актуальними для учасників ОГ та ГП1 є емоційні переживання, пов’язані з тривогою, мнестичні, диссомнічні та соматичні, які вони пов’язують з психологічною травмою під час перебуванням в АТО. Інші відхилення, які виявляються при опитуванні самих учасників та їх близьких, також розцінюються, як патологічні або хворобливі. Вони пояснюються як відповідна реакція на поранення. У них також присутнє розділення причин їх виникнення. Так погіршення з боку емоційних, поведінкових та девіантні проявів вони пов’язують з необхідністю зміни способів свого життя в різних сферах через травму очей та часткову втрату зору. Вони також не відчувають відповідного відношення до себе зі сторони суспільства.

Зважаючи на виявлену дисоціацію кількісного складу симптоматики і її значимості для особистості, оцінки змін постраждалими, нами було проведено додаткове тестування. Аналіз рівня соматичних скарг (табл. 4) показав достовірно більш високі показники у учасників ОГ в порівнянні з ГП1. При цьому по шкалі М ця різниця не достовірна. В порівнянні з ГП2 у всіх учасників рівні були достовірно вищі.

Таблиця 4

Рівні психосоматичних скарг

Шкали Групи
ОГ ГП1 ГП2
E 15,37 ±0,43 р*** 11,41 ±0,37 р*** р1*** 6,21 ±0,23
G 14,73 ±0,36 р*** 12,38 ±0,35 р*** р1*** 5,68 ±0,30
M 10,14 ±0,35 р*** 11,25 ±0,34 р*** 4,47 ±0,31
H 19,27 ±0,37 р*** 14,58 ±0,39 р*** р1*** 10,72 ±0,31

Достовірність: р – по відношенню до групи ГП2; р1 – між ОГ і ГП1. Ступінь вірогідності: * <0,05, ** <0,01, *** <0,001.

Порівнюючи ці данні з рівнем і значимістю скарг можна сказати що, незважаючи на оцінку наявних порушень вони наслідками наявності клінічних проявів посттравматичного синдрому, і достовірно більш значимі для ОГ та ГП1в порівнянні з ГП2. Більш високі рівні учасників ОГ та ГП1 підтверджують виявлену більш хворобливу реакцію та поведінку особистості на психосоматичному рівні регуляції.

Дослідження рівнів оцінки невротичних станів також виявило відмінності в учасників з наявністю клінічних проявів посттравматичного синдрому (табл. 5). По всім шкалам показники між учасниками ОГ і ГП1 достовірно були значно вищі в порівнянні з ГП2. Це було розцінено як основу для формування невротичної симптоматики на основі клінічних проявів посттравматичного синдрому.

Таблиця 5

Рівні оцінки невротичних станів

Шкали Групи
ОГ ГП1 ГП2
Тривоги -8,56 ±0,41 р*** р1* -6,74 ±0,34 р*** -3,34 ±0,33
Депресії -8,38 ±0,32 р*** -6,42 ±0,27 р*** р1** -2,06 ±0,24
Астенії -5,71 ±0,30 р*** -6,03 ±0,27 р*** -1,46 ±0,24
Істерії -4,11 ±0,32 р*** -3,61 ±0,30 р** -2,31 ±0,32
Обсесивно-фобічна -8,16 ±0,35 р*** -6,51 ±0,36 р*** р1** -3,11 ±0,22
Вегетативних порушень -17,42 ±0,35 р*** -14,07 ±0,35 р*** р1*** -6,22 ±0,32

Достовірність: р – по відношенню до групи ГП2; р1 – між ОГ і ГП1. Ступінь вірогідності: * <0,05, ** <0,01, *** <0,001.

Таким чином, учасників з наявністю клінічних проявів посттравматичного синдрому за результатами тестування відмічені достовірно більш високі показники майже за всіма досліджуваних показниках. Вони підтверджують також більш значні зміни в учасників ОГ. Слід відмітити виявлену важливу особливість з невротичними синдромами. Виявлення їх при тестуванні не завжди відповідає факту наявності при клінічному опитуванні. Причини цього знаходяться, як правило, в відсутності актуальності чинних факторів на час огляду. Цьому слід приділяти достатню увагу при прогнозі та плануванні реабілітаційних маніпулювань.

Висновки

1. В учасників бойових дій з бойовою травмою очей та частковою втратою зону на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому домінуючими виступають симптоми клінічних проявів посттравматичного синдрому.

2. Клінічна симптоматика постраждалих з бойовою травмою очей на тлі клінічних проявів посттравматичного синдрому відображає структуру проявів посттравматичного синдрому та демонструє напрямок формування на їх тлі невротичної симптоматики.

3. Значимість клінічної симптоматики у досліджуваних за своєю значимістю та актуальністю значно переважає над такою, яка розвивається при побутовій травмі очей.

Література.

1. Жупан Б. Б. Удосконалення організації спеціалізованої офтальмологічної допомоги в ході медичного забезпечення антитерористичної операції // Проблеми військової охорони здоров’я. 2016. Вип. 47. С. 11–15.

2. Жупан Б. Б. Спеціалізована офтальмологічна допомога військовослужбовцям в умовах єдиного медичного простору [Електронний ресурс] // Екстренна медицина. 2017. № 3 (24). – http://emergency.in.ua/2017-numbers/24-2017/565-n24s4

3. Абдряхімова Ц. Б. Порівняльний аналіз наявності і вираженості основних клініко-психопатологічних феноменів непсихотичних психічних розладів у осіб зі втратою зору травматичного ґенезу за даними суб’єктивної ї об’єктивної оцінки // Український вісник психоневрології. 2013. Т. 21, вип. 1 (74). С. 34 – 39.

4. Абдряхімова Ц. Б. Обґрунтування засад та підходів до надання комплексної спеціалізованої допомоги особам з непсихотичними психічними розладами внаслідок часткової втрати зору травматичного ґенезу // Український вісник психоневрології. 2014. Т. 22, вип. 3 (80). С. 158 – 163.

5. Тарабрина Н. В.. Практикум з психології посттравматичного стресу. (Серія «Практикум з психології »). СПб.: Пітер., 2001. – 272 с.

6. Малкіна -Пих І. Г.. Психосоматика: Довідник практичного психолога. — М.: Изд-во Ексмо., 2005. — 992 с.

Записи созданы 1174

Похожие записи

Начните вводить, то что вы ищите выше и нажмите кнопку Enter для поиска. Нажмите кнопку ESC для отмены.

Вернуться наверх